Українська балерина Катя Ханюкова, перша солістка English National Ballet у Лондоні, провела Різдво на сцені укриття Харківського театру опери і балету. Вона приїхала до міста, яке живе під постійною загрозою обстрілів, щоб виступити в театрі, який називає найближчим до фронту.
Для Ханюкової це була не просто поїздка додому, а принципове рішення — танцювати там, де мистецтво існує поруч із війною. Вона наголосила, що для неї балет завжди був дисципліною сили волі, і саме Харків нині уособлює цю незламність.
«Я працюю в Англійському національному балеті вже 11 років в Лондоні. В Харків виникла думка приїхати, тому що це найближчий театр до фронту. І той факт, що він функціонує і працює, як на мене, це констатація сили духу. Для мене балет як спорт — це про силу волі, про силу духу. Я не знаю іншого місця, де люди попри все працювали і робили вистави, і глядачі приходять», — сказала балерина.
Концерт відбувся у спеціально обладнаному укритті театру. Саме там нині грають вистави, щоб глядачі могли бачити мистецтво навіть в умовах повітряних тривог. Для Каті це був перший виступ у Харкові, але вона вже говорить про бажання повернутися з більшими проєктами.
«Для мене це за честь бути в Харкові, чесно. Я думаю, що це перша зустріч з Харковом, тому я сподіваюся, що зможу привезти щось більш масштабне, можливо, більш цікаве», — зазначила Ханюкова.
Повернення додому після років за кордоном
Балерина зізналася, що за роки роботи в Лондоні майже не бачила Україну. Вона поїхала одинадцять років тому за контрактом, а жорсткий графік виступів не залишав часу на довгі поїздки додому. Навіть Різдво та Новий рік традиційно були робочими днями.
«Я майже не бачила Україну, якщо чесно, тому що я поїхала 11 років тому по контракту. І завжди робота, робота дуже специфічна, це диктує досить аскетичний стиль життя. Різдво або Новий рік — це завжди робота для мене. Це перший раз, коли я перебуваю вдома, і мені від цього дуже затишно на душі», — розповіла артистка.
Рішення їхати до прифронтового міста, каже Ханюкова, викликало подив у її закордонних колег. Та для неї відповідь була очевидною — шанс станцювати так близько до лінії бойових дій вона вважає унікальним.
«Коли я їхала, колеги дивувалися: “А як ти їдеш? А навіщо ти їдеш?” Я кажу: “А як не їхати? Коли в тебе буде ще шанс станцювати, я вважаю, 20-30 кілометрів від фронту?”», — сказала балерина.
Театр біля фронту та підтримка України
У Харкові виступ Ханюкової називають подією, яка сама себе «зібрала» — і за символікою, і за емоціями. Провідна солістка балету театру Антоніна Радієвська підкреслює, що саме балерина ініціювала приїзд і прагнула відсвяткувати Різдво разом з українською публікою.
«Це бажання Каті Ханюкової — приїхати та станцювати з нами, відсвяткувати Різдво саме в Україні і станцювати нарешті на нашій сцені. Якось це ті речі, коли проєкти наче самі себе роблять», — розповіла Радієвська.
Вона наголосила, що статус Ханюкової в одному з провідних театральних колективів світу має особливе значення й для української культури.
«Вона перша солістка Англійського національного балету. Це дуже почесне звання. Україна повинна цим пишатися, бо вона українка, і дуже підтримує Україну, і всі балетні галузі в Україні — театри, школи. Я б сказала, Катя як амбасадор — це дуже важливо і дуже приємно», — додала солістка Харківського театру.
Різдвяний виступ у сховищі харківської опери став для Каті Ханюкової поєднанням професії, особистої історії та позиції. Для театру поряд з фронтом це ще одне підтвердження, що культура в Україні продовжує жити там, де її найменше чекає ворог — під землею, але перед живим глядачем.
