У Харкові відбулася публічна лекція голови Українського інституту національної пам’яті Олександра Алфьорова, присвячена переосмисленню історії України без імперських нашарувань. Спікер зосередився на міфах, які століттями формувалися та закріплювалися російською, а згодом радянською ідеологією.
Лекція мала назву «Як розуміти історію України: без міфів та ворожих конструкцій» і була спрямована на пояснення того, чому багато усталених уявлень про українське минуле є не історією, а інструментом політичного впливу. За словами Алфьорова, сучасному поколінню доводиться буквально розчищати інформаційні завали, залишені імперською та радянською традицією.
Він наголосив, що повернення реальної історії неможливе без критичного погляду на так звані «конструкції», які десятиліттями вкарбовувалися в суспільну свідомість.
Міф про “братні народи”
Одним із ключових прикладів таких конструкцій Алфьоров назвав ідею «братніх народів», яка сформувалася у XIX столітті й згодом була підхоплена радянською владою. В її основі – поділ на великоросійський, малоросійський та білоруський народи.
“Ми з вами живемо в думках конструкції, яка виникла в 19-му столітті. Ідеологія про три братні народи – російський, білоруський та український – прийшла і в СРСР. І гонка старшості в цій схемі доходила до абсурду”, – зазначив він.
Алфьоров звернув увагу на мінливість російської ідеології, яка, за його словами, «змінюється, як хамелеон». Як приклад він навів трансформацію ставлення до панславізму та появу концепції «єдиного головного слов’янського народу», яка використовувалася для виправдання домінування.
Міф про “образ жертви”
Окремо історик зупинився на ще одній небезпечній, на його думку, конструкції – уявленні про українців як про вічний народ-жертву. Цей образ, підкреслив він, блокує здатність до перемоги та активного спротиву.
“Жертва може бути красивою, милозвучною, якою завгодно. Але є одне – жертва ніколи не переможе”, – наголосив Алфьоров.
За його словами, нав’язування такого образу було вигідне імперській політиці, адже позбавляло суспільство відчуття суб’єктності та сили.
Міф про причини голодоморів
Говорячи про Голодомор, Алфьоров закликав відійти від спрощених пояснень і звернутися до реального контексту подій. Він нагадав, що наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років Україна була охоплена масовим селянським спротивом.
“З 1929 по 1932 рік в Україні відбулося близько чотирьох тисяч повстань, убивств більшовиків, виступів. Голод був потрібен, щоб це зупинити. Голодомор – це страта народу, який боровся”, – пояснив він.
Водночас історик зауважив, що про ці повстання суспільство майже не знає, адже вони не вписувалися в нав’язаний образ пасивної жертви.
Підсумовуючи, Алфьоров підкреслив: розуміння власної історії без міфів є ключем до формування сильної та відповідальної нації, здатної самостійно визначати своє майбутнє.
