23 травня Харківський академічний драмтеатр імені Тараса Шевченка «Березіль» представить глядачам особливу премʼєру — виставу «Шевченко 2.0». Постановка, створена в складних умовах воєнного часу, пропонує нетрадиційний погляд на постать Кобзаря, з акцентом на його емоційність, людські слабкості й глибоку внутрішню драму.
Повернення до джерела — але сучасною мовою
«Шевченко 2.0» — це не просто театральна вистава, а художній експеримент на стику історії, візуального мистецтва, музики та поезії. В її основі — щоденники Тараса Шевченка, а також його поезія, подана у несподіваних театральних формах: від естрадних номерів до авангардної музики.
Автор п’єси — харківський драматург Дмитро Терновий. Він зізнається: робота над текстом була для нього глибоким емоційним досвідом.
«Я закохався в цю людину — в Шевченка, як в живого, неідеального, болісного. Його досвід сьогодні дуже близький. І мені хотілося показати справжнього Шевченка, а не бронзовий бюст».
Ідея та поетична адаптація належить академіку НАН України Борису Гриньову. Він наголошує: ця вистава — живий організм, який змінюється з кожною постановкою. Зокрема, роль Шевченка вже встигли виконати четверо різних акторів.
Вистава, що народжується щоразу заново
Постановка має складну театральну долю. Її показували у Моринцях на «ШеФесті», у Черкасах, Полтаві та на сцені Національного театру імені Франка в Києві. І щоразу, за словами Гриньова, «це був новий досвід — з новими обличчями, реакцією зали, режисерськими рішеннями».
Режисером «Шевченко 2.0» став Олександр Ковшун, на рахунку якого понад 25 вистав в українських театрах та міжнародних проєктах. Художник-постановник — харківський fashion-дизайнер Костянтин Пономарьов.
За словами режисера, проєкт став справжнім викликом, адже його реалізували в умовах обмеженого фінансування, нестачі сценічних ресурсів та змін у складі акторської трупи. Проте саме ці труднощі, на думку Ковшуна, надали виставі живості та щирості.
Харківська премʼєра — лише один шанс
Показ у Харкові стане першим за тривалий час і, ймовірно, єдиним найближчим часом. Через складнощі з організацією й фінансами кожен показ вимагає серйозних витрат. Тож формат — одноразовий. Про місце проведення повідомлять власникам квитків безпосередньо перед заходом із міркувань безпеки.
Організатори зазначають, що до зали запросять і військових, для яких ця історія може стати не лише культурним досвідом, а й точкою емоційного зіткнення з вічною темою гідності, боротьби та самопожертви.
Фінансову підтримку надає Стабілізаційний фонд культури та освіти – 2023 (Федеральне МЗС Німеччини та Goethe-Institut), а також особисто Борис Гриньов.
«Ця вистава доводить, що навіть у найважчі часи — ми здатні творити. Вона про Шевченка. Але й про нас. Про те, що ми ще дихаємо, думаємо, і здатні дивуватися та надихатися» — підсумував Олександр Ковшун.
