Унаслідок російської агресії Харків втратив одну з найяскравіших архітектурних пам’яток — Заїківське училище на вулиці Гольдбергівській, 77. Будівля, зведена у 1915 році, була не лише пам’яткою історії та архітектури, а й важливим освітнім осередком міста протягом кількох десятиліть.
Унікальний проєкт харківського архітектора
Автором будівлі був Іліодор Загоскін — знаний архітектор, який створив кілька знакових споруд Харкова, зокрема Центральний ринок та “Будинок з рибками”. Заїківське училище вирізнялося триповерховою конструкцією в стилі еклектики з декоративними елементами, складними аттиками та ефектним фасадом. Споруда домінувала над навколишньою забудовою і мала майже палацовий вигляд.
Будівництво профінансувала родина харківського купця Гольберга — вона ж і надала землю під спорудження училища.
Важливий освітній центр
Після Другої світової війни, з 1953 року, в будівлі розмістився Харківський технікум залізничного транспорту, який згодом став Харківським коледжем транспортних технологій. Заклад щороку навчав до 1500 студентів і був провідною установою з підготовки спеціалістів для транспортної галузі.
Руйнування та втрачена спадщина
2 листопада 2023 року внаслідок атаки ударного дрона “Shaheed” будівля зазнала серйозних ушкоджень — були зруйновані другий та третій поверхи. Уже наступного дня рятувальники демонтували залишки фасаду, щоб запобігти його падінню та відновити рух трамваїв.
«Нас обурила відсутність фахової комісії на місці, — коментує архітектор Віктор Дворніков. — Рішення про демонтаж було ситуативним. Ми втратили головний елемент будівлі, який мав найбільшу художню цінність, і знищили матеріал, з якого ще можна було провести відновлення».
Небезпечний прецедент
Фахівці занепокоєні тим, що така практика може повторитися і з іншими цінними об’єктами. Дворніков та його команда в кінці 2024 року закликали громадськість рятувати уламки історичних споруд, зокрема зруйнованого Першого реального училища, аби зберегти хоча б залишки культурної спадщини для майбутньої реставрації.
Втрачена архітектура — це не лише втрата цегли, а й пам’яті, історії, ідентичності. У ситуації війни кожна така будівля стає символом не тільки минулого, а й боротьби за майбутнє.
