Після втрати чинності Господарським кодексом України приватний бізнес опинився перед необхідністю перегляду своїх статутних документів. Власники підприємств змушені обирати між своєчасною реорганізацією та ризиком юридичної невизначеності вже найближчими роками.
З 28 серпня 2025 року в Україні діє Закон № 4196-IX, який не лише скасував низку організаційно-правових форм для приватного сектору, а й заборонив їх створення. До списку таких форм увійшли приватні, дочірні, іноземні підприємства, підприємства об’єднання громадян та споживчої кооперації. На початок жовтня 2025 року таких юридичних осіб налічувалося близько 215 тисяч.
Три роки на перехід: що потрібно змінити
Підприємствам та їхнім правонаступникам надано перехідний період — до 28 серпня 2028 року. За цей час вони мають привести свої статути у відповідність до вимог нового закону. Однак формальне оновлення установчих документів на практиці неможливе без зміни організаційно-правової форми, що фактично дорівнює процедурі реорганізації.
До моменту внесення змін старі статути діють лише в частині, що не суперечить новому законодавству. Норми, які йому протирічать, автоматично втрачають чинність після серпня 2025 року. Навіть якщо Закон № 4196-IX прямо не зобов’язує до реорганізації, для багатьох компаній вона стає неминучою через реєстраційні вимоги.
Що буде після завершення перехідного періоду
Після 28 серпня 2028 року діяльність підприємств, які не пройшли реорганізацію, регулюватиметься Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”. При цьому всі положення статуту, що суперечать цьому закону, вважатимуться недійсними.
Законодавці фактично мотивують бізнес не зволікати. Реорганізація — це не лише вимога часу, а й спосіб уникнути проблем із держреєстрацією, корпоративними конфліктами, комплаєнсом і участю у публічних закупівлях.
Юридичні та операційні ризики для бізнесу
- Корпоративна невизначеність і можливі конфлікти через застосування Закону про ТОВ замість норм старих статутів.
- Ускладнення проходження комплаєнс- і KYC-процедур через невідповідність документів.
- Оскарження рішень керівних органів або визнання угод недійсними.
- Обмеження у продажу підприємства через відмінності у процедурах відчуження корпоративних прав.
- Неможливість змін у ЄДР без попередньої реорганізації — від зміни директора до оновлення КВЕДів.
- Участь у публічних закупівлях під загрозою через невідповідність статутних вимог.
Юридична невизначеність — не лише теоретичний ризик. Якщо реорганізацію відкласти на останній момент, це може загрожувати керованості бізнесу і навіть його безперервності.
Отже, оновлення статутних документів і своєчасна реорганізація — це стратегічно важливі рішення для власників приватних підприємств. Від них залежить стабільність бізнесу та впевненість у правовому полі країни, що змінюється.
