Український повнометражний дебют Філіпа Сотниченка “Ля Палісіада” став справжнім відкриттям на міжнародних кінофестивалях. Стрічка, що поєднує іронічний детектив, неонуар та психологічну драму, переносить глядача у складний 1996 рік — час, коли Україна стояла на порозі скасування смертної кари і глибоких змін у суспільстві.
Сюжет фільму розгортається навколо двох друзів — судового психіатра Олександра та слідчого Ільгара. Разом вони намагаються розкрити жорстоке вбивство колеги-міліціонера, розбираючи не лише службові деталі, а й особисті драми, адже їх поєднує непроста історія з жінкою загиблого. Стара радянська система руйнується, а нові порядки лише зароджуються, створюючи атмосферу тотальної невизначеності.
Стрічка вражає достовірною атмосферою — сірі міліцейські коридори, допити, слідчі експерименти, психіатричні лікарні та життя “на мільйони купонів” у розпал інфляції. Головна інтрига розслідування тримає в напрузі: чи дійсно підозрюваний є осудним, чи він просто геніально прикидається психічно хворим?
Сотниченко зізнається, що ідея зняти “Ля Палісіаду” з’явилася після знайомства з історією скасування смертної кари в Україні. Для багатьох глядачів може стати відкриттям, що така міра покарання існувала до середини 90-х.
Відзначимо й акторський склад фільму — у головних ролях: Андрій Журба, Новруз Пашаєв, Валерія Олейникова, Олександр Пархоменко, Олена Медведєва-Мамчур та інші. Режисер працював і над сценарієм, і над монтажем, а в розробці історії взяла участь Аліна Панасенко.
- Головні герої — судовий психіатр та слідчий, які розслідують вбивство колеги
- Події розгортаються у 1996 році на тлі скасування смертної кари
- Фільм знято у жанрі неонуару, іронічного детективу та психологічної драми
- Стрічка відзначена престижними нагородами: найкращий фільм фестивалю Kino Pavasaris, переможець Torino Film Festival, приз за режисуру на Сараєвському міжнародному кінофестивалі, переможець “Кіноколо”, 14 номінацій на “Золоту дзиґу”
Кіноексперти вже оцінили “Ля Палісіаду” як унікальний фільм, що здатен зачепити найпотаємніші струни душі. Оглядачі радять не чекати від нього легкого перегляду — ця картина змушує замислитися над своїм минулим, прийняти власні слабкості та розібратися у джерелах власної поведінки. Для тих, хто цінує глибокий і чесний кінематограф, “Ля Палісіада” стане справжнім відкриттям і одним із найяскравіших явищ сучасного українського кіно.
