Андрій Одарченко, який прийшов у Верховну Раду у 2019 році від партії “Слуга народу”, став одним із найгучніших фігурантів політичних і корупційних скандалів останніх років. Його політична кар’єра ознаменувалася не лише роботою у парламенті та виборами на посаду ректора Біотехнологічного університету, а й міжнародним розшуком, судовим вироком та втечею за кордон після викриття на хабарі у біткоїнах.
Одарченко здобув депутатський мандат у 170-му окрузі Харкова, перемігши проросійського політика Дмитра Святаша. До обрання у Верховну Раду він працював деканом факультету в університеті харчування і торгівлі, мав досвід помічника нардепа Компартії, а також був дотичний до академічної сфери — ректором університету згодом став і його батько.
За роки депутатства Одарченко встиг взяти участь у роботі антикорупційного комітету, очолював підкомітет з питань антикорупційної політики у сфері господарських, земельних і містобудівних правовідносин, був членом слідчої комісії щодо земельної децентралізації. Він став співавтором понад сотні законопроєктів, більшість із яких стосувалися реформ у сфері освіти, захисту дітей та боротьби з корупцією. Брав участь у розробці законів щодо захисту викривачів корупції, створення Держслужби у справах дітей, підтримував легалізацію медичного канабісу.
Влітку 2021 року Одарченко очолив новостворений Державний біотехнологічний університет у Харкові. Втім, об’єднання чотирьох вишів, з яких формувався університет, викликало гостру критику серед освітян — керівництво реорганізованих закладів вважало це рейдерством. Попри це, Одарченко виграв вибори ректора, а сам виш ще тривалий час офіційно вітав його, навіть після скандального втечі нардепа за кордон.
Пік скандалу настав у листопаді 2023 року — НАБУ та САП повідомили про викриття нардепа Одарченка на спробі підкупу голови Державного агентства відновлення інфраструктури криптовалютою Bitcoin у розмірі, еквівалентному 50 тисячам доларів США. Це був перший задокументований випадок пропозиції неправомірної вигоди у криптовалюті в історії українських антикорупційних органів. Після обрання запобіжного заходу у вигляді арешту з правом застави, Одарченко покинув Україну, незаконно перетнувши кордон із Румунією.
У вересні 2024 року політик потрапив у міжнародний розшук, а вже наприкінці року був заочно засуджений до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відомо, що він перебуває в Угорщині, де просить політичного притулку. Український парламент і партія “Слуга народу” виключили його зі своїх лав, а антикорупційний комітет залишився без свого колишнього члена.
Попри гучні скандали, Одарченко брав активну участь у житті рідної Салтівки під час повномасштабної війни — організовував гуманітарну допомогу, допомагав військовим і переселенцям, сприяв евакуації та переїзду ДБТУ на Закарпаття після обстрілів. Водночас він запам’ятався численними деклараціями: у різні роки задекларував десятки об’єктів нерухомості, корпоративні права, авторські права на розробки, дорогі годинники, автомобілі, а також апартаменти у Таїланді.
Історія Одарченка — приклад стрімкого політичного злету, який обірвався через корупційні схеми та спробу уникнути відповідальності, що завершилася втечею за кордон і заочним вироком.
