Україна готується до чергового святкування Дня матері у другу неділю травня. Ця дата стала символом глибокої пошани до жінки як головної берегині родинного вогнища та важливого суспільного діяча.
Сучасний статус офіційного державного свята подія отримала лише у 2000 році. Проте коріння цього урочистого дня в українській культурі сягає набагато глибших історичних пластів.
Заборона та тріумфальне повернення свята
Радянський режим у 1939 році наклав суворе вето на відзначення Дня матері. Попри таку політику, журналісти та активісти під час Другої світової війни продовжували популяризувати ідею свята через друковані видання.
Тільки у 1990 році зусиллями громадських об’єднань, зокрема Союзу українок, традиція знову стала легальною. Це був довгий шлях до відновлення справедливості.
Крапку в офіційному визнанні поставив президентський указ від 1999 року. Він остаточно закріпив за святом його місце у календарі незалежної держави.
Зараз аналогічні урочистості проходять у багатьох куточках планети. Йдеться про Німеччину, Австралію, Мексику та Індію, де більшість країн також обирають для вшанування саме травень.
Від американської ініціативи до галицьких фестивалів
Світову історію свята розпочала американка Анна Джарвіс, яка прагнула увічнити пам’ять своєї матері Анни Марії. Її заклик почув президент Вудро Вільсон, зробивши день національним у 1914 році.
Першими серед українців свято почали проводити представники діаспори в Канаді. Союз українок Канади організував перші заходи ще у 1928 році.
За рік хвиля святкувань докотилася до Львова. Рушійною силою стала Олена Кисілевська, яка активно висвітлювала цю ідею на сторінках часопису «Жіноча доля».
Згодом до процесу долучилися Тернопільщина та численні патріотичні організації, як-от «Пласт» чи «Просвіта». Вони влаштовували масштабні концерти та мистецькі фестивалі для вшанування матерів.
Давнє коріння української шани
Традиція вшановувати матір була невід’ємною частиною життя ще за часів Київської Русі. Наші предки тісно пов’язували повагу до земної матері з культом Пречистої Діви Марії.
Аналогічні звичаї шанобливого ставлення до жінки зберігалися і протягом козацької епохи. Вважалося, що жінка – матір є справжнім духовним центром усього народу.
Варто згадати, що подібні ритуали існували ще у Стародавньому Єгипті. Давні цивілізації вбачали у материнстві сакральну силу захисту всього людського роду.
