Невелике місто Белз на Сокальщині нині входить до числа найменших в Україні — тут проживає лише близько 2,4 тисячі мешканців. Та попри свої скромні розміри, Белз має тисячолітню історію і колись був одним із найвпливовіших міст Давньої Русі.
У середньовіччі Белз був столицею Белзького князівства, а згодом — центром однойменного воєводства у складі Польської корони. Місто розташувалося серед боліт на невеликому пагорбі, де зливаються річка Солокія та її притока Речиця. Його назва, за версією істориків, походить від старослов’янських слів «белз» або «бевз», що означали «болотисту місцевість».
Перші укріплення тут звів князь Володимир Великий близько 981 року. Белз мав стратегічне значення як західна фортеця Русі, через яку пролягали торговельні шляхи з Польщі до Києва і Візантії. З 2001 року місто разом із навколишніми пам’ятками входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Княжий Белз».
Городище «Замочок» — стародавнє укріплення, з якого почалася історія міста, розташоване за десять хвилин ходьби від центру. Воно мало форму чотирикутника, було обведене валами й ровами, а по кутах стояли чотири дерев’яні башти. Усередині вал розділяв територію на дитинець і посад. Сьогодні тут можна побачити залишки оборонних споруд і відчути дух давнини серед мальовничих пейзажів.
Церква святої Параскеви — дерев’яний храм середини XVIII століття, який є чудовим прикладом народної архітектури. Усередині зберігся старовинний іконостас, а різьблені деталі оздоблення додають храму особливої чарівності.
Монастир Домініканок бере початок із 1394 року, коли до Белза на запрошення князя Земовіта IV прибули домініканці. Спочатку тут стояв дерев’яний костел, а згодом — мурований храм із келіями, який перебудовували у XVIII столітті. Хоча кляштор було закрито ще за часів Австро-Угорщини, донині збереглися його мальовничі руїни, схожі на середньовічний замок. Під час Другої світової війни костел майже повністю зруйнували.
Костел Пресвятої Діви Марії — один із найвідоміших храмів Белза. Його звели у 1906–1911 роках за проєктом архітектора Калікста Крижановського. Храм виконаний у модерновому стилі з елементами готики. У міжвоєнний період він слугував гарнізонною церквою, а під час війни — спостережним пунктом, адже саме по річці Солокія тоді проходив кордон між Третім Рейхом і СРСР, а згодом — між Польщею та Радянською Україною.
Прогулянки старими вуличками Белза — це можливість торкнутися живої історії. Тут збереглися старі фасади, в’їзні брами, давні мури й пам’ятні знаки. Місто приваблює тишею, автентичністю та духом княжої доби, що досі відчувається у кожному його камені.
