У Харкові ветерани війни долучаються до тренувань із парафехтування разом із професійними спортсменами. Заняття проходять у спортивному центрі «Інваспорт» під керівництвом тренера Юрія Тридуба. За його словами, зараз у групі займається близько 15 осіб, серед яких — військові, які втратили кінцівки або зазнали серйозних поранень під час бойових дій.
Тренування проходять у спеціально облаштованому приміщенні, де передбачено укриття. Це дозволяє проводити заняття навіть під час повітряних тривог, не перериваючи реабілітаційний процес.
Спорт як відновлення після війни
Юрій Тридуб розповідає, що фехтування на колісних кріслах — це складний і динамічний вид спорту, який вимагає концентрації, сили та блискавичної реакції.
«Якщо порівняти, це ніби одночасно бігти стометрівку, грати у бліцшахи і при цьому ухилятися від ударів палицею по ногах — усе це треба робити за долі секунди», — пояснює тренер.
Він почав залучати до занять військових після початку повномасштабного вторгнення РФ. За словами Юрія, такі тренування допомагають не лише фізично відновитися, а й повернути віру у власні сили, знайти однодумців і відчути підтримку.
«Незалежно від війни чи миру, люди з інвалідністю завжди стикалися з труднощами. Але тут вони можуть бути собою, спілкуватися, змагатися і мріяти», — додає Тридуб.
Історії ветеранів: шлях до нових мрій
Серед учасників тренувань — ветеран Станіслав Тумарінсон, який отримав тяжке поранення поблизу Куп’янська. Через ампутацію лівої ноги чоловік заново вчився ходити, а тепер повернувся до спорту, яким займався у юності.
«Навіть у снах я продовжував тренуватися. Фехтування не зникло з мого життя. Тут, у спортзалі, я знову відчуваю себе живим», — ділиться ветеран.
Станіслав розповідає, що під час тренувань він забуває про пережите на фронті. Атмосфера спортивного залу — це своєрідна терапія, яка дарує спокій і натхнення.
«Тут забуваєш про біль і втрати. Це дружнє середовище, де можна знову мріяти. І навіть у моєму віці я дозволяю собі мріяти про участь у Паралімпійських іграх», — каже Тумарінсон.
Пліч-о-пліч із чемпіонами
Разом із ветеранами тренуються й досвідчені спортсмени. Один із них — Едуард Куденко, який у вересні повернувся з чемпіонату світу з фехтування на колісних кріслах у Південній Кореї. Українська команда здобула там золоту медаль у командних змаганнях на шпазі.
«Ми виграли Китай у півфіналі — емоції були шалені, навіть сильніші, ніж у фіналі з Іраком. Взяли золото, повернулися додому, і тренер одразу сказав: “Готуємося далі!” — згадує Куденко.
Едуард допомагає ветеранам під час тренувань, ділиться досвідом та підтримує новачків.
«Підказую хлопцям, як правильно рухатися, як тримати зброю. Не все виходить одразу, але головне — їхня наполегливість. Вони стараються, і це головне», — говорить спортсмен.
Попереду — нові старти
За словами Юрія Тридуба, вже найближчим часом харківські парафехтувальники готуватимуться до міжнародних змагань в Італії. Тренер наголошує, що більшість учасників мріють представити Україну на Паралімпійських іграх у Лос-Анджелесі 2028 року.
Для цих спортсменів фехтування стало не лише спортом, а й частиною нового життя — символом сили, відваги та прагнення до перемоги, незалежно від випробувань, які випали на їхню долю.
