У Харкові на відновленому скеледромі знову тренуються діти й дорослі, а також проводять змагання. Так рідні та друзі альпіністів Олександра Заколодного і Григорія Григор’єва, які пішли захищати Україну та загинули на бойовому завданні у 2023 році, продовжують справу їхнього життя.
Олександр Заколодний був професійним альпіністом, членом збірної команди України з альпінізму та віцепрезидентом Федерації альпінізму та скелелазіння. Його найкращий друг Григорій Григор’єв також був спортсменом і працював на скеледромі “Вертикаль”. Обидва загинули 21 січня 2023 року на Донеччині – між Бахмутом і Соледаром.
“Відновили дуже швидко, бо ентузіасти накидали багато грошей”
Скеледром “Вертикаль” у Харкові побудували у 2013 році. Під час повномасштабного вторгнення там продовжувалися тренування для дорослих і дітей, однак 1 вересня 2024 року приміщення зазнало пошкоджень після російських ракетних ударів, які зруйнували сусідній Палац спорту.
Дружина Олександра Заколодного Ольга згадує: перед 1 вересня у залі встигли зробити ремонт і навести лад, але в день обстрілу сталося багато влучань. Пошкоджень зазнав і великий скеледром на вулиці, де розташована еталонна траса на швидкість.
“Ми зробили тут ремонт, пофарбували цей зал перед 1 вересня. Була така краса. Ми мили підлогу, прибирали багато разів. І, на жаль, 1 вересня тут було багато влучань. На великому скеледромі на вулиці – там траса на швидкість, еталонна – були пошкоджені щити, зачіпки”, – говорить Ольга Заколодна.
За її словами, у приміщенні були вибиті вікна, дах трохи покосився, а двері не вдавалося відчинити. Відновлення взяли на себе близькі та друзі загиблих альпіністів разом зі скелелазною спільнотою.
“Відновили дуже швидко, тому що ентузіасти нам накидали багато грошей. Все знову починали, скло прибирали. На вулиці всі ці уламки прибирали. За два тижні ми почали працювати. Людей було мало, тому що люди боялися, а потім потроху-потроху відновилися. І зараз вже набагато краще відчувається”, – розповіла Ольга Заколодна.
Вона додає, що допомагали як друзі та клієнти, яких Олександр водив у гори, так і Федерація альпінізму й скелелазіння, харківська федерація, а також військові.
“У нас дуже чарівна скелелазна спільнота. Люди приїжджали, кажуть: “Що вам потрібно? Вікна потрібно зробити? Нічого не треба платити – ми вам все зробимо”. Багато допомагала наша Федерація альпінізму й скелелазіння, харківська наша федерація. Сашині друзі допомагали, клієнти, яких він водив у гори, наші друзі, військові”.
“Олександр міг залишатися у справах, але сказав, що «без мене війну не виграють» – і пішов”
За словами Ольги Заколодної, Олександр двічі вигравав чемпіонат світу з альпінізму. У дитинстві він займався туризмом, а згодом перейшов в альпінізм. Після початку повномасштабної війни Ольга з дітьми поїхала до Німеччини, а чоловік, довізши їх до Львова, повернувся і майже одразу пішов до війська.
“Коли почалася (повномасштабна – ред.) війна, ми з дітьми на другий день поїхали до Німеччини. Чоловік довіз нас до Львова, повернувся й сказав, що його тут чекає багато справ. І майже одразу він долучився до війська. Він пішов у військкомат, сказав, що він – спортсмен, що він багато чого може, може бігти, фізично сильний. Його одразу взяли в розвідку, у «Кракен»”, – згадує Ольга.
Ольга розповідає, що в Олександра було четверо доньок і він міг не йти воювати. Так само він міг залишатися у справах як віцепрезидент Федерації, однак вирішив інакше.
“У мене чотири доньки. Він – багатодітний, він міг не йти воювати. Ще він мав посаду віцепрезидента Федерації української з альпінізму. Він міг залишатися у справах, але сказав, що “без мене війну не виграють” – і пішов”.
За словами Ольги, Олександр дізнався, що Григорій був у домі, який закидали гранатами, поїхав туди, хоча не мав там бути, і вони загинули разом. Олександра Заколодного посмертно удостоїли звання “Герой України” за заслуги перед Батьківщиною.
“Кожен раз, коли проводимо дитячі змагання – це спогади про нього”
На відновленому скеледромі працює дочка Ольги Ксенія Захарова. Вона говорить, що після загибелі вітчима спорт допоміг їй упоратися з горем, і певний час скеледром був головним місцем, де вона трималася.
“Перші, напевно, місяці три я жила тільки на скеледромі. Ми тоді жили в Німеччині. І у мене там зараз є тренер, до якого я намагаюся їздити за можливості. Він був тихим слухачем всіх моїх розмов”.
Ксенія займається скелелазінням з дитинства й у 14 років виконала норму на майстра спорту України. Вона каже, що є наймолодшою в історії країни з таким званням, а “Вертикаль” свого часу посприяв її спортивній кар’єрі. Нині, за її словами, професійну кар’єру вона не продовжує у повному обсязі – працює з військовими, викладає першу психологічну допомогу та навчається на психології.
“Продовжувати його справу дуже сильно допомагає, бо кожен раз, коли ми проводимо дитячі змагання – це спогади про нього, це вшановування пам’яті загиблих героїв”.
Набори на заняття та семінари у “Вертикалі” проводять постійно. Ольга Заколодна розповідає, що щосуботи о 13:00 на скеледромі організовують благодійні тренування для дітей військовослужбовців. За словами Ксенії, у наймолодшій групі займаються діти від трьох років.
Серед тих, хто відвідує тренування, – 8-річна Анна, донька Ольги та Олександра Заколодних.
“Було дуже важливо відновити пошкоджений скеледром. Попри всі труднощі, тому що це – сенс мого життя. По-перше, було дуже шкода дітей, які не мають можливості спортивного розвитку. І заради нашої спільноти, наших тренерів. Заради цих людей. Багато хто каже, що це – місце сили. Сюди хочеться приходити, хочеться спілкуватися, тренуватися, мати таке ком’юніті”, – говорить Ольга Заколодна.
Відновлений скеледром у Харкові нині працює як простір тренувань, підтримки та пам’яті – про двох спортсменів, які встигли навчити інших підніматися вгору і зробили свій вибір на землі.
