Різке урізання чиновницького апарату в Харкові стало логічною відповіддю міської влади на тривалий період серйозних репутаційних втрат. Протягом останнього місяця команда очільника міста Ігоря Терехова регулярно опинялася в центрі уваги через гучні розслідування та внутрішні інциденти. На думку політолога Антона Авксентьєва, саме ці кризові події змусили мера діяти публічно та радикально.
Позачергова сесія Харківської міськради відбулася 3 червня. Депутатський корпус офіційно проголосував за масштабне скорочення штату заступників міського голови з 13 до восьми чиновників. Посади втратили Тетяна Овіннікова, Олексій Топчій, Роман Шабала, а також Юрій Шпарага. Окрім кадрових чисток, влада перейменувала низку управлінських позицій та затвердила створення департаменту внутрішнього контролю та аудиту.
Реакція на травневі скандали навколо міської влади
Весняний період виявився вкрай важким для іміджу керівництва Харкова. Усе розпочалося з візитів представників Служби безпеки України та прокуратури, які провели обшуки в департаменті цифрової трансформації. Одразу після цього посадовці змушені були скасувати багатомільйонний тендер. Він передбачав виділення 10 мільйонів гривень на оновлення програмного забезпечення під “Картку харків’янина”.
Згодом відбулося неочікуване звільнення Дмитра Липового з посади заступника міського голови. Нагадаємо, посадовець очолював департамент будівництва та шляхового господарства міста. Останньою краплею у ланцюгу негативу стала дорожньо-транспортна пригода за участю іншого заступника мера — Івана Кузнєцова. Ця автомобільна аварія призвела до трагічної загибелі людини.
Мерія отримала критичну масу негативних інформаційних приводів. За таких умов Ігорю Терехову була вкрай необхідна миттєва та гучна демонстрація змін. Оптимізація структури дозволила міському голові продемонструвати рішучість та ефективно змістити фокус уваги громадськості.
Зменшення кількості заступників виглядає кроком у правильному напрямку. Проте цей показник все одно перевищує штати аналогічних за масштабами українських міст. Наприклад, мер Львова має у своєму підпорядкуванні лише сім заступників.
Головна проблема криється в надмірній кількості окремих управлінських підрозділів. Сьогодні в харківській мерії функціонують аж 32 департаменти. Це в кілька разів більше за аналогічні інфраструктурні структури в інших великих регіональних центрах.
Адміністративний апарат міста досі потребує суттєвого реформування.
Мільярдні витрати на бюрократію та дублювання функцій
Ефективність управління міським господарством можна легко оцінити через мову фінансових документів. На забезпечення діяльності чиновників і менеджмент Харкова щороку витрачають орієнтовно 1,8 – 2 мільярди гривень. Загальний міський бюджет при цьому становить близько 21-22 мільярдів. Тобто майже десята частина всіх грошей громади йде на утримання бюрократичної системи.
У сусідньому Львові ситуація з фінансуванням управлінців виглядає значно скромнішою. При більших видатках загального бюджету, який планували на рівні 25 мільярдів гривень, львів’яни витрачають на адміністрування 1,2 мільярда. Харківські витрати на менеджмент суттєво вищі.
Потенціал для подальшого скорочення витрат є величезним. Структура мерії залишається занадто громіздкою та багатошаровою. Просте урізання кількості топпосадовців не розв’язує проблему роздутого штату нижчих ланок.
Така кількість департаментів створює ситуації, коли нові структури просто перебирають на себе вже наявні завдання. Зокрема, у Харкові вже тривалий час працювала спеціальна антикорупційна служба. Створений тепер новий департамент, який мер пообіцяв контролювати особисто для запобігання порушенням, фактично дублює функції цієї служби.
Тому гучні заяви про посилення внутрішнього аудиту не привносять нічого нового в реальну систему контролю. Це скоріше тактичний сигнал для медіапростору, за допомогою якого керівник міста формує образ безкомпромісного борця з корупцією.
