На Паралімпійських іграх – 2026 у Мілані серед дебютантів збірної України з’явився спортсмен, для якого професійний спорт ніколи не був головною справою. Владислав Хільченко – відомий тревел-блогер і автор популярного YouTube-каналу – вперше виступив на Паралімпіаді у парасноубордингу.
Його канал “Однією правою” має понад 380 тисяч підписників. У відео він розповідає про подорожі світом і про свою пристрасть до сноубордингу – заняття, яке довгий час залишалося лише хобі.
Саме це хобі згодом несподівано привело його до міжнародних стартів. У сезоні паралімпійських змагань Хільченко почав виступати на турнірах під егідою Міжнародної федерації лижного спорту, а пізніше отримав і ліцензію для участі в Іграх.
“Це чистий сайдквест. Торік в Україні вперше почали проводити внутрішні чемпіонати з парасноубордингу на більш офіційному рівні. Мене запросили, я проїхався, а на цей сезон запропонували змагання у Нідерландах, щоб отримати міжнародну класифікацію”, – розповідає Хільченко.
Після стартів у Нідерландах спортсмен поїхав виступати на турніри до Австрії та Швейцарії. Там він брав участь у європейських змаганнях, де здебільшого фінішував у середині протоколів.
Зрештою, завдяки запрошенню, яке отримують перспективні атлети з країн без високих позицій у рейтингу, український парасноубордист отримав право виступити на Паралімпіаді.
У Мілані він став єдиним представником України у парасноубордингу та одним із двох спортсменів збірної, які виступали не в традиційних для України дисциплінах – парабіатлоні або паралижних перегонах.
Попри це, Хільченко наголошує, що повністю інтегрований у команду. Підготовка, технічна підтримка і вся організація проходили через Паралімпійський комітет України.
“Я повноцінний член збірної. З нами є тренер Сергій Дорош, який допомагав мені з сервісом дошки і підготовкою до старту. Те, що я сам по собі – це, мабуть, хибне враження”, – говорить він.
Водночас сам Хільченко не називає себе класичним професійним спортсменом. За його словами, справжній спортсмен ставить тренування і змагання на перше місце у житті, тоді як для нього сноубординг залишається радше захопленням.
Дебют на Паралімпіаді відбувся у дисципліні сноуборд-крос, де спортсмени долають дистанцію разом із трьома суперниками. Українець завершив виступи вже після першого раунду.
Втім, атмосфера Ігор справила на нього сильне враження. Він називає Паралімпіаду найбільшою спортивною подією, у якій доводилося брати участь.
“Дуже класна атмосфера серед райдерів. Наприклад, у нас не було свого столу, щоб підмазати дошку, і норвежці дали свій, хоча мають спортсмена у моїй категорії. По суті, вони допомогли конкурентам”, – згадує Хільченко.
Водночас сама траса, на якій проходили заїзди, не стала для нього найбільш видовищною. За словами спортсмена, після кількох травм на тренуваннях організатори спростили її та зробили безпечнішою.
Частину елементів прибрали, а кількість стрибків зменшили. Через це трасу стало легше проходити без помилок, що зменшило шанси обігнати суперників за рахунок їхніх падінь.
Ще одним викликом для українця став старт. Через ампутовану ліву руку йому складніше відштовхуватися від воріт – ключового елементу початку заїзду у сноуборд-кросі.
В Україні немає стаціонарних стартових воріт, де можна було б відпрацьовувати техніку. Тому весь досвід таких стартів він здобував уже безпосередньо на тренуваннях і під час змагань.
Пам’ять про загиблого друга
На Паралімпіаді Хільченко мав і особисту місію. Під час заїзду він взяв із собою фотографію друга Георгія Азарова – військового і сноубордиста, який загинув після влучання російського дрона.
Саме Азаров, за словами спортсмена, став людиною, завдяки якій він колись захопився катанням у горах.
“Коли з’явилася новина, що я отримав ліцензію на Паралімпіаду, його дружина написала: “Гоша б офігів”. Це мене дуже зачепило. Я хотів зробити невеличке пам’ятання про нього. Він проїхав зі мною паралімпійську трасу”, – розповідає Хільченко.
Ідею розповідати іноземцям про загиблого друга він пояснює бажанням персоналізувати історію війни. За словами спортсмена, людям за кордоном легше зрозуміти трагедію, коли вона має конкретне ім’я та обличчя.
Паралімпіада як спосіб розповісти про спорт
Ще однією метою участі у змаганнях стало знайомство його аудиторії з паралімпійським спортом. Багато підписників блогера вперше дивилися Паралімпіаду саме через його виступ.
“Мені пишуть, що вперше в житті ввімкнули Паралімпіаду, щоб подивитися мій заїзд. І побачили, що це справжній спорт, де борються до останнього”, – каже він.
Хільченко вважає, що у певному сенсі став для глядачів “точкою входу” у знайомство з паралімпійським рухом. І припускає, що у цьому може бути навіть більше користі, ніж у власних спортивних результатах.
Сам же сноубординг для нього завжди залишався терапією. Участь у Паралімпіаді стала шансом подивитися на це захоплення з нового боку – як на змагальну дисципліну.
Наступний старт і невизначене майбутнє
Наступним виступом українця на Іграх має стати банкед слалом – дисципліна, що поєднує елементи серфінгу, скейтбордингу та класичного слалому. Через несприятливий прогноз погоди старт перенесли на день раніше.
Цей вид відрізняється від сноуборд-кросу тим, що спортсмени змагаються не у контактних перегонах, а на час, проходячи серію поворотів максимально точно.
“Мої очікування прості – проїхати, не травмуватися, не дискваліфікуватися і показати, на що я зі своїм невеликим досвідом здатен”, – говорить Хільченко.
Він також не береться прогнозувати, чи продовжить виступи на наступному паралімпійському циклі. До Ігор 2030 року спортсмену буде вже 37 років.
За його словами, зараз складно планувати навіть найближчі місяці. Тому він вирішив зосередитися на теперішньому – і на можливостях, які з’являються просто зараз.
Чи стане Паралімпіада початком повноцінної спортивної кар’єри, чи залишиться лише яскравим епізодом у житті тревел-блогера – Хільченко поки що не знає. Але порівнює майбутнє з віражами у сноуборд-кросі – до них потрібно просто вчасно підлаштовуватися.
