Політичне життя у Харкові, як відзначає місцевий політолог Антон Авксентьєв, перебуває у стані паузи. Причина — бойові дії та регулярні обстріли міста, що істотно впливають на суспільну та політичну активність. Однак, попри зовнішню затишшя, у Харкові точаться медіавійни, а простір міста активно брендовано під міського голову Ігоря Терехова.
Експерт зауважує, що ще кілька місяців тому у політичному середовищі міста відчувалася більша жвавість і навіть були надії на проведення виборів уже наприкінці року. Але після весняної ескалації стало очевидно — Харків живе в іншому сценарії, а політика відійшла на другий план.
Сесії міськради проходять у дистанційному форматі, дискусій практично немає. Головна публічна активність — іміджеві проєкти та постійна присутність мера у міському просторі через візуальну рекламу й привітання. За словами політолога, нині Терехов — беззаперечний монополіст міського публічного поля.
Водночас, у місцевих Telegram-каналах періодично з’являється «чорнуха» проти мера. За словами Авксентьєва, ці інформаційні атаки, найімовірніше, є замовними, тож певна боротьба за вплив у місті триває, хоча й у значно сповільненому темпі.
Серед рішень міськради, що мають іміджевий характер, політолог відзначає програму безплатного транспорту та масштабну «зелену програму» — розвиток парків та насаджень до 2030 року. Проте, за його словами, такі проєкти часто виглядають надто оптимістично на тлі поточної безпекової ситуації та потреб мешканців.
Щодо політичної опозиції, експерт відзначає, що депутатський корпус поступово втрачає критику на адресу міського голови, а головним майданчиком для альтернативної думки залишаються представники громадянського суспільства.
Якщо ж у Харкові все ж відбудуться вибори мера, фаворитом залишиться чинний голова — Ігор Терехов. Водночас у передвиборчих перегонах можуть взяти участь і відомі місцеві політики, такі як Олександр Фельдман, Костянтин Немічев, Сергій Жадан і Всеволод Кожемяко. Особливо відчутною буде конкуренція від людей з військовим бекграундом — ця тенденція може сформувати нову політичну реальність міста.
Авксентьєв зазначає, що явка на перших післявоєнних виборах навряд чи буде високою — занадто багато невизначеності у кількості мешканців і виборців. Вагому роль у політичному розкладі можуть зіграти внутрішньо переміщені особи, яких у місті понад 200 тисяч.
Підсумовуючи, політолог прогнозує, що справжнє політичне життя у Харкові відновиться лише після завершення активної фази війни. А поки що місто залишається у стані очікування й обережного планування майбутнього.
