1 січня виповнюється 117 років від дня народження Степана Бандери. Постать Провідника українського визвольного руху і досі викликає емоційні дискусії: для одних це символ боротьби, для інших – образ, створений пропагандою. Саме тому навколо його імені виникли десятки стереотипів, які потребують пояснень.
Бандеру часто згадують як орієнтир у розмовах про українську суб’єктність. У текстах його сучасників і послідовників наголошується: він першим чітко окреслив загрозу, яку становить московська держава для України, і наполягав на безкомпромісній боротьбі за незалежність.
“Ніщо не зупинить ідеї, час якої настав!”
Сьогодні ім’ям Бандери називають вулиці, переосмислюють його спадщину, а головна суперечність точиться довкола того, ким він був насправді – реальним політичним лідером чи радше образом, сформованим політичними маніпуляціями.
Міфи і реальність
Образ Провідника багато років конструювали радянські спецслужби і противники українського руху. Документи ж свідчать: Бандера ухвалював рішення разом з Проводом, відмовлявся від співпраці з будь-якими окупаційними режимами і залишався авторитетом для підпілля навіть у вигнанні та в’язниці.
- Міф: Бандера – терорист. Так його називали окупаційні режими. Для національно-визвольних рухів збройна боротьба завжди таврується як “тероризм”, як це було з іншими лідерами, що згодом стали національними героями.
- Міф: Бандера – нацистський колаборант. ОУН проголосила Акт відновлення державності без згоди Німеччини. За це Бандеру заарештували і утримували в концтаборі, а він відмовився очолити будь-який пронімецький проєкт.
- Міф: Бандера – диктатор. Рішення ухвалювалися колегіально. Сам Провідник виступав проти культу “вождизму” і підтримував дискусії в організації.
- Міф: Бандера розколов рух. Розбіжності мали складні причини, включно з втручанням спецслужб. Бандера намагався запобігати розколам і був готовий відходити від керівництва задля єдності.
- Міф: Бандера – лише символ. Він реально керував ОУН, формував кадри і стратегію, яка згодом визначила дії УПА, залишаючись лідером навіть у неволі та еміграції.
Цей перелік ще раз показує: без критичного аналізу легко сприймати політичні ярлики за істину. Насправді історія складніша, а оцінки мають спиратися на документи, а не на кліше.
Бандерівські читання і сучасний діалог
Щороку в Києві проходять Бандерівські читання – інтелектуальний форум, присвячений осмисленню національної ідеї та досвіду визвольного руху. Захід збирає науковців, дипломатів, діячів діаспори і стає майданчиком для розмови про українські національні інтереси.
Чергові, XIII читання відбудуться 7 та 8 лютого 2026 року під гаслом “Мапа національних інтересів України”. Організатори ставлять перед собою мету не лише згадати історію, а й говорити про виклики сьогодення – від безпеки до державної стійкості.
У річницю народження Провідника дискусії навколо його постаті повертають до головного питання: як досвід минулого допомагає формувати рішення сьогодні. І чи здатні ми відокремлювати міфи від фактів, коли йдеться про людей, що визначали траєкторію української історії.
