У Харкові зробили перші кроки до системного впровадження остеоінтеграційного протезування для ветеранів. В Інституті патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка провели три операції, які відкривають нові можливості для людей зі складними та високими ампутаціями.
Йдеться про метод, що дозволяє напряму з’єднати протез із кісткою за допомогою титанового імпланту. Для багатьох поранених військових це шанс повернути рухливість там, де класичне протезування виявилося неефективним або болісним.
Остеоінтеграційне протезування базується на прямому структурно-функціональному з’єднанні живої кістки з біосумісним металевим імплантом. Фактично титановий стрижень стає продовженням кінцівки, а вже до нього кріпиться зовнішній протез.
Такий підхід застосовують у випадках, коли стандартні протези не працюють – зокрема, через коротку культю або постійний дискомфорт.
“Покази для цих операцій пов’язані з тим, що коли коротка культя, стандартний протез не працює або його не можуть використовувати. Розроблена методика дозволяє в кістку остеоінтегрувати титановий імплантат і додати до нього конектор з екзопротезом”, – пояснює директор інституту ім. проф. М. І. Ситенка Станіслав Бондаренко.
Головна відмінність – відсутність куксоприймальної гільзи, яка часто стає причиною болю, натирань і обмеження рухів. Натомість пацієнт отримує прямий контроль над протезом.
- покращена амплітуда рухів
- кращий м’язовий контроль
- відсутність шкірних проблем, пов’язаних з гільзою
- покращена постава
Лікарі зазначають, що фізичний контроль над кінцівкою у таких пацієнтів значно кращий, ніж у тих, хто користується традиційними протезами.
Втручання проводили за участі доктора медицини Хенка ван де Мента з Нідерландів – одного з розробників методу остеоінтеграції. Разом із ним працювала мультидисциплінарна команда харківського інституту.
У світі цей метод вважається відносно новим. Загалом виконано понад 3000 таких операцій, але рутинним він не став у жодній країні. За словами фахівців, саме Україна сьогодні має найбільшу потребу в таких рішеннях через масштаб і характер поранень.
“Я побачив велику кількість зруйнованих будинків у Харкові, жахливі наслідки війни. Це складний час, але я радий бути тут і тренувати вашу команду, щоб вони вийшли на дуже високий рівень операцій по остеоінтеграції й допомогли вам справитися з наслідками війни”, – зазначив доктор Хенк ван де Мент, який приїхав у місто попри ризик обстрілів.
Першими пацієнтами стали ветерани віком від 25 до 35 років, які втратили кінцівки, захищаючи Україну. Один із них – Ілля, поранений під Куп’янськом після скиду з ворожого дрона.
“Я перші три кілометри йшов сам з накладним турнікетом. Сховався під підбитий танк, потім наклав турнікет і вибирався. Нас трьох затрьохсотили, я багато крові втратив. Першу операцію зробили в польовому госпіталі – тоді було зрозуміло, що ногу не врятувати”, – згадує ветеран.
Ілля має високу ампутацію. Рік він користувався класичним протезом і навіть навчився ходити без милиць, але вирішив спробувати нову методику.
“Звичайний протез у моєму випадку може спасти, наприклад, коли сідаєш в авто. Остеоінтеграція здається стабільнішою. Я стою впевненіше”, – ділиться він.
Уже на другий день після операції Ілля почав ходити з протезом, поки що з милицями. Попереду – повний курс реабілітації під наглядом лікарів інституту.
Раніше остеоінтеграційне протезування в Україні проводили лише епізодично – у Києві та Львові, в межах приватних ініціатив. У Харкові ж планують закласти системний державний підхід і згодом масштабувати його на інші великі міста, щоб зробити таке протезування доступним для всіх, хто його потребує.
