Харків став для Юлії Тимошенко не просто містом – а простором багаторічного політичного і людського випробування. Тут експрем’єрка відбувала покарання, лікувалася, приймала міжнародних гостей і врешті вийшла на свободу.
16 лютого Вищий антикорупційний суд розглядає апеляцію Юлії Тимошенко щодо арешту майна у новій справі. На цьому тлі знову актуалізується її харківський період – 2012–2014 роки, коли лідерка “Батьківщини” перебувала під вартою у Качанівській колонії та лікарні “Укрзалізниці”.
У жовтні 2011 року Печерський районний суд Києва визнав Юлію Тимошенко винною у перевищенні влади під час підписання газових контрактів з Росією у 2009 році. Суддя Родіон Кірєєв призначив їй сім років позбавлення волі.
До кінця грудня Тимошенко перебувала у Лук’янівському СІЗО. 30 грудня 2011 року її етапували до Харкова – у Качанівську виправну колонію №54.
Державна пенітенціарна служба запевняла, що транспортування відбувалося у комфортних умовах – у мікроавтобусі з біотуалетом, умивальником і диванами, а особисті речі нібито перевезли у 12 валізах.
Донька політикині Євгенія Тимошенко цю версію категорично заперечувала.
“Її винесли на руках з Лук’янівського СІЗО, по-звірячому кинули в автозак та повезли в невідомому напрямку. Прошу припинити розповсюджувати брехню про 12 валіз”, – заявила вона.
З перших днів перебування Тимошенко у Качанівській колонії увага до установи була безпрецедентною. Біля воріт постійно чергували журналісти, політики й прихильники “Батьківщини”.
Адміністрація колонії демонструвала відкритість – проводила брифінги, дні відкритих дверей і публікувала релізи про умови утримання.

Втім, захисники Тимошенко говорили про порушення. Сергій Власенко заявляв, що у камері велося цілодобове відеоспостереження і не вимикалося світло.
“Це знущання. Вона майже не спала три доби через світло, спрямоване на її ліжко”, – казав Власенко.
Керівник колонії Іван Первушкін відповідав, що відеоспостереження не заборонене законом і необхідне для безпеки.
Навесні 2012 року лікарі берлінської клініки Charité діагностували у Тимошенко хронічну грижу міжхребцевого диска і заявили, що лікування в Україні є неможливим.
Німецькі фахівці пропонували перевезти її до Берліна, однак влада не розглядала такого варіанту. Натомість 20 квітня 2012 року експрем’єрку перевели до Центральної клінічної лікарні “Укрзалізниці” у Харкові.
Після цього Тимошенко заявила про застосування сили під час транспортування.
“Конвой жорстоко побив Юлію Тимошенко. У неї гематоми по всьому тілу, найбільша – на животі. Її били та викручували руки”, – повідомив Сергій Пашинський.
Період перебування Тимошенко у ЦКЛ перетворив лікарню на постійний центр політичної уваги.
- біля лікарні чергували прихильники та журналісти
- до неї приїжджали народні депутати і родичі
- допускалися іноземні гості та європейські політики
Серед відвідувачів були президентка Литви Даля Грибаускайте, а також представники Європарламенту Александр Квасьнєвський і Пет Кокс.
У листопаді 2012 року прихильники влаштували святкування дня народження Тимошенко – з кульками, плакатами, тортом і серцем з троянд. Утім, квіткова композиція так і не потрапила до палати.
Керівництво лікарні визнавало, що така увага заважає роботі закладу.
“У нас лікується близько 450 пацієнтів, і всі вони мають право на спокій та кваліфіковану допомогу”, – заявляв головний лікар Михайло Афанасьєв.
Тодішній голова ХОДА Михайло Добкін і мер Харкова Геннадій Кернес неодноразово коментували ситуацію.
Добкін скаржився на сміття і транспортні затори після акцій підтримки Тимошенко, називаючи їх такими, що паралізують місто.
Кернес у 2013 році відповів ще різкіше.
“Вона відбуває покарання. Її прихильники після акцій залишають сміття, поламані лавки і брудні двори. Вони не поважають харків’ян”, – заявив міський голова.
Паралельно у Харкові слухали справу корпорації ЄЕСУ, яку Тимошенко очолювала у 1990-х. Її звинувачували у фінансових зловживаннях, а також підозрювали у замовленні вбивства Євгена Щербаня.
Політикиня вини не визнавала, участі у засіданнях не брала і вимагала закриття справ. За даними ЗМІ, вона 17 разів відмовлялася з’являтися до суду.
22 лютого 2014 року, під час Революції гідності, Верховна Рада визнала кримінальне переслідування Тимошенко політично мотивованим. У той же день вона залишила лікарню “Укрзалізниці”.
За кілька днів суд у Харкові закрив кримінальне провадження через відсутність складу злочину та зняв арешт з її майна.
У 2015 році суд виніс вироки двом співробітникам Качанівської колонії за застосування сили до Тимошенко. Третій фігурант справи залишив Україну.
Харківський період залишився одним з найрезонансніших етапів у політичній біографії Юлії Тимошенко – із колонією, лікарнею, судами і постійною увагою країни та світу.











