Холодногірський районний суд Харкова 13 січня 2026 року виніс вирок російському військовому Сергію Тужилову з позивним «Алтай». Його визнали винним у воєнних злочинах, пов’язаних із катуванням та розстрілами українських військовополонених на території Вовчанського агрегатного заводу, і призначили довічне позбавлення волі.
Тужилов був командиром гранатометного відділення мотострілецької роти 82-го мотострілецького полку 69-ї мотострілецької дивізії зс рф. Під час повторного вторгнення на Харківщину він разом з іншими російськими військовими зайняв територію заводу у Вовчанську, де, за матеріалами суду, катував і розстрілював полонених.
Перший доведений воєнний злочин
У червні 2024 року беззбройний український військовослужбовець – гранатометник, втративши орієнтацію в зоні бойових дій, вийшов на позиції росіян на території заводу. Через відсутність зброї та переважаючі сили противника він здався в полон.
Після допиту, який «Алтай» проводив разом з іншими військовими, зібрану інформацію передали командуванню. Згодом, як стверджує сторона обвинувачення, надійшов наказ убити полоненого.
За версією обвинувачення, Тужилов запропонував іншому російському військовому з позивним «Кот» роль виконавця, детально його інструктував і визначив місце розстрілу – контрольно-пропускний пункт на території заводу. Полоненого вбили пострілом у голову з автомата, а Тужилов перебував зовні будівлі та контролював обстановку.
Повторні розстріли
На початку липня 2024 року у Вовчанську в полон потрапили ще двоє українських військових. Їх доставили на територію заводу та прив’язали до стовпів. Після допиту «Алтай» передав отриману інформацію командиру, який, як повідомляється в матеріалах справи, наказав убити полонених словами:
“Отправьте их к Бандере”
Цього разу, за даними обвинувачення, Тужилов особисто взяв участь у злочині. Попередньо він узгодив із «Котом» план розстрілу, після чого кожен із них убив по одному полоненому, здійснивши постріли у потилицю.
У СБУ зазначали, що Тужилов обирав місця для вбивства ще двох полонених та охороняв «периметр» під час розстрілів. Перед цим полонених прив’язували до стовпів і катували. Після тортур бойовики доповідали командуванню по рації та погоджували розстріли.
Полон
Зазвичай воєнні злочини документують і розслідують заочно, адже підозрювані встигають відійти в тил або сховатися на території рф. У цій справі, йдеться в матеріалах, підозрюваного вдалося взяти в полон.
24 вересня 2024 року спецпідрозділи ГУР МО України під час звільнення території Вовчанського агрегатного заводу взяли в полон групу російських військових, серед яких був і «Алтай». Їх доставили до одного з прифронтових населених пунктів Харківської області, де прокурори одразу провели допити для фіксації обставин злочинів та збору доказів.
Слідство встановило, що йдеться про 36-річного громадянина рф Сергія Тужилова – стрільця-штурмовика 69-ї мотострілецької дивізії Ленінградського військового округу. До мобілізації він двічі відбував ув’язнення в російських тюрмах за наркозлочини та розбій.
Суд і вирок
Судовий розгляд тривав пів року. Під час процесу, як зазначено, було дотримано процесуальних норм і підозрюваному надали адвоката.
«Я як прокурор, який супроводжував цю справу і бачив реакцію суспільства на всіх етапах кримінального провадження, розумію, якого покарання прагнуть стомлені війною та шоковані жорстокістю окупантів українці. Але такого покарання Кримінальний кодекс не передбачає – і саме цим ми відрізняємося від ворога, залишаючись вірними європейським цінностям, у центрі яких є право на життя. Прокуратура говорила не емоціями, а доказами, однак за кожним із них – людське життя, обірване не в бою, а в полоні. Зламані долі матерів, дружин і дітей… Саме тому ми не могли допустити, щоб покарання було меншим за довічне позбавлення волі», – зазначив прокурор Микита Дальока.
Суд визнав Тужилова винним за статтями Кримінального кодексу України:
- ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 – пособництво у жорстокому поводженні з військовополоненим, поєднане з умисним вбивством
- ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 – воєнні злочини, поєднані з умисним вбивством за попередньою змовою групою осіб
Під час слідства та судового розгляду обвинувачений, як зазначено, повторював, що не розуміє, чому його дії вважаються воєнним злочином.
“Прошу прощения у родных погибших, но я человек военный, выполнял приказ”
У матеріалі наголошується: розстріл військовополонених і катування є грубим порушенням норм міжнародного права, які гарантують захист особам, що припинили участь у бойових діях, і такі злочини не мають строку давності.
