14 жовтня Україна відзначає День Української Повстанської Армії — день вояків, які стали на захист своєї держави, протистоячи тоталітарним режимам і виборюючи свободу для українського народу.
Попри те, що основні осередки УПА діяли на заході України, ідеологічна боротьба охоплювала й схід країни. На Харківщині також існувало націоналістичне підпілля, однак радянська влада докладала зусиль, щоб стерти будь-які сліди його діяльності — знищувала документи, звіти, листівки та архіви, пов’язані з повстанським рухом.
За словами Ярослава Коретчука, директора Івано-Франківського музею визвольної боротьби імені Степана Бандери, ще у 1942 році до Харківської області з Галичини прибули похідні групи ОУН. Вони створили підпілля, яке діяло до 1945 року. Учасники організації поширювали націоналістичні ідеї через газети, листівки, а також під час особистих зустрічей із місцевими мешканцями, залучаючи нових членів до руху опору.
Харків’яни в лавах УПА
Одним із найвідоміших уродженців Харківщини, що воював у складі Української Повстанської Армії, був Іван Карпович Скляновський-Гордієнко, відомий під псевдонімом «Чорногора». Він народився у 1913 році в селі Коропи Харківського району. У п’ять років залишився сиротою — його батька, учасника армії УНР, розстріляли чекісти. Після навчання у військовому училищі Скляновський став старшим лейтенантом танкових військ Червоної армії, однак у 1940 році приєднався до ОУН. Уже в 1944 році йому доручили сформувати власну повстанську сотню, а згодом він очолив цілий курінь УПА, який складався з трьох сотень. Герой загинув 22 серпня 1949 року в селі Тулуків на Івано-Франківщині.
Інший харків’янин, Андрій Матвієнко, знаний під позивними «Криниця» та «Зір», народився 27 грудня 1919 року в селі Минківка Валківського району. Колишній лейтенант радянської армії, він утік із полону після бомбардування Львова в 1941 році й приєднався до лав УПА. Матвієнко навчав стрільців і навіть мав зустріч із головнокомандувачем Романом Шухевичем. На нього полювали радянські спецслужби, призначивши нагороду за голову. У липні 1949 року, потрапивши в оточення біля села Лімна, поранений, він спалив документи та застрелився, щоб не здатися ворогу. На місці його загибелі встановлено хрест пам’яті.
Пам’ять і спадок повстанців
У День УПА бійці сучасного підрозділу «Кракен» згадали героїв минулого, які стояли на захисті незалежності. З нагоди свята політичний діяч Юрій Михальчишин відповів на найпоширеніші запитання про історію Української Повстанської Армії.
Хто командував УПА?
- Майор Василь Івахів «Сом» — березень–травень 1943 року
- Полковник Дмитро Клячківський «Клим Савур» — травень–листопад 1943 року
- Генерал-хорунжий Роман Шухевич «Тарас Чупринка» — листопад 1943–березень 1950 року
- Генерал-хорунжий Василь Кук «Юрко Леміш» — липень 1950–травень 1954 року
Скільки генералів було в УПА? — Дев’ять. Серед них Роман Шухевич, Василь Кук, Олекса Гасин, Дмитро Грицай, Іван Трейко, Леонід Ступницький, Микола Арсенич, Іван Климів та Дмитро Маївський.
Де діяла УПА? — Основні осередки повстанців розташовувалися на території Волинської, Львівської, Тернопільської, Рівненської, Івано-Франківської, Чернівецької, Кам’янець-Подільської, Вінницької, Житомирської та Київської областей, а також у Брестській області Білорусі. Рейдові загони діяли на Закарпатті, у Польщі, Румунії та Чехословаччині.
Коли тривали бойові дії УПА? — Від першого бою 7–8 лютого 1943 року у Володимирці до останнього — 14 квітня 1960 року на Тернопільщині. Формально УПА існувала з 1942 до 1949 року, коли Роман Шухевич видав наказ про розформування основних загонів.
Скільки воїнів було в УПА? — За радянськими даними, упродовж 1944–1953 років було знищено близько 153 тисяч учасників підпілля, ще 134 тисячі — заарештовано або захоплено.
Найвідоміші бої:
- Проти німців — Горохів (27.03.1943), Камінь-Каширський (19.08.1943), гора Лопата (6–16.07.1944)
- Проти радянських військ — під Уневом (30.09–1.10.1944), за Космач (30.01.1945), під Жовквою (22.03.1945), за Радехів (26–28.04.1945)
Кого ліквідували повстанці? — Серед найвідоміших операцій — усунення генерала Миколи Ватутіна (29 лютого 1944 року) та польського генерал-полковника Кароля Свєрчевського (28 березня 1947 року).
Історія УПА — це не лише боротьба Заходу України, а й приклад всенародного спротиву, у якому брали участь і вихідці зі Слобожанщини, які вірили в ідею незалежної України.
