Пальці ніг на екрані планшета стали для нього головним інструментом перемоги. 19-річний харківський шахіст Іван Зінов’єв виборов золото на 25-му IPCA Чемпіонаті світу зі швидких шахів серед спортсменів на колісних кріслах. У світі шахів це справді унікальний випадок. Перемогу в рапіді українець здобув завдяки неймовірній наполегливості та підтримці родини.
Упродовж усіх партій поруч був батько. На живих турнірах Сергій Зінов’єв виконував роль “рук” сина – переставляв фігури за його вказівками. Через ураження опорно-рухового апарату хлопцеві потрібна постійна допомога. Деякі суперники спочатку ставилися до юнака упереджено та припускали, що грає батько. Prote згодом це переростало в повагу.
Важкі випробування та перші кроки у спорті
Важка інвалідність першої групи А супроводжує юнака з малечку. Через пологову травму у 8 місяців йому поставили діагноз – гіперкінетична форма ДЦП. Хлопець має вади мовлення та не здатен самостійно пересуватися чи обслуговувати себе. Вдома він пересувається на колінах.
У 12 років Іван захотів займатися спортом, як і його молодша сестра. Мати Інна розгледіла математичний склад розуму сина. Перший тренер Сергій Тугай приходив додому раз на тиждень. Мати з батьком допомагали наставнику розуміти специфічну мову юнака. За декілька років гра перетворилася на справжнє покликання.
Під час евакуації до Дніпра тренування перейшли в онлайн. Удома юнакові допомагає планшет. Хлопець керує гаджетом виключно пальцями ніг. Тренер виводить задачі на екран, а Іван розв’язує їх.
Здобутки на дошці та амбітні плани
На звичайних юнацьких турнірах U-20 юнак стабільно змагається зі здоровими ровесниками. У 2025 та 2026 роках він набирав по 4 – 5 очок з 9 можливих. Наразі хлопець має лише перший розряд. Для здобуття звання кандидата у майстри спорту бракує регулярних виїздів на рейтингові турніри. Його мати зазначає, що головна перешкода – неможливість пересуватися самостійно.
На чемпіонаті України та світу юний харків’янин виступав вперше. Поїздку до Іспанії профінансували Харківська обласна федерація шахів та родичі. До першості світу юнака готували одразу троє фахівців: перший наставник, спаринг-партнер та міжнародний майстер. Крім перемоги в рапіді, Іван посів п’яте місце у класичних шахах та сьоме – у бліці.
Спочатку він дуже втомлювався, зараз вже краще. Емоційна складова була теж дуже складною. Все приходить з досвідом, як-то кажуть. Зараз він вже самостійно грає онлайн, а коли живі змагання, турніри, то, звісно, йому батько допомагає переставляти шахи.
Зараз родина Зінов’євих активно готується до наступного виклику. У жовтні в Словаччині відбудеться чемпіонат Європи серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. Сам шахіст закликає організаторів забезпечувати доступність локацій та створювати окремі номінації для візочників.
Ми його розуміємо. Він говорить, тільки погано. Якщо ви з ним будете деякий час спілкуватись, ви теж почнете його, як тренер, розуміти, а людям, які його не знають, це складно.
Шахи вимагають величезного емоційного контролю. Іван зізнається, що найскладніше – стримувати емоції після поразок. Водночас кожна перемога дає йому потужний приплив енергії. Швидкі формати гри подобаються йому найбільше за інтуїтивність.
Найскладніше – стримувати емоції після програшу, але я потроху вчуся не програвати. Є класичні шахи – в них потрібна витримка і досвід, є швидкі і бліц – потрібні більше інтуїція і схеми, в них грати набагато веселіше. (Коли перемагаю – ред.), відчуваю радість, що мої тренування і зусилля – це все недаремно, приплив енергії і бажання рухатися вперед.
Години за шахівницею не лякають спортсмена. Він звик постійно сидіти.
Зараз все змінюється, але, гадаю, щоб в чемпіонатах, бажано, була номінація для людей з особливими потребами, і звісно, зручне місце проведення. А що стосується інваспорту, то для спортсменів-візочників потрібна окрема номінація, бо так не зовсім рівні можливості.
Підготовка до нових турнірів триває щодня.
